Вчора знайомий з Пітера написав мені, що ми нацисти, що в нас каша в голові і заплутаність, що телевізор наз зомбує, що на Україні половина росіян, тому ніхто на нас нападати не буде, що я не маю права називатися буддистом і тп. Колись ми спілкувалися і в мене залишилися лише приємні спогади, тому вступив у дискусію, спробував навести якісь факти, процитував визначення назизма, розповів про Крим, про реакцію світової спільноти, навів факти з історії. Ні - нацисти і все. Дуже неприємно, моторошно. Тому що, мабуть, мій знайомий належить до кращої половини росіян, до того ж зовсім не схильний до агресії. А що можна подумати про іншу половину?
Як на це реагувати? Тут гнів - найгірше, що може бути. Плекати своє відчуття неправедливості чи гордо піти геть - теж не вихід. Мабуть так: якщо є якийсь проблиск усвідомленості, намагання розібратися та здатність притримуватися логіки - спокійно відповідати, що ні, не нацисти, справи полягають так і так, ми лише хочемо зупинити агресію, брехливу російську пропаганду, хочемо, щоб нам дали змогу нормално розвиватися. Без намагання підлизатися та замирити, як ми всі звикли в подібних ситуаціях. Якщо відчуття адекватності немає - не гаяти часу.
Ня ситуація дуже цінна та унікальна для нас. Не для якоїсь абстрактної України, якої ніхто з нас поки що не бачив, а для кожного з нас. І не для матеріальної вигоди чи якихось перспектив, а тому, що це можливість зрозуміти щось дуже важливе. Життя ставить нас в критичну нестандартну ситуацію і дає нам змогу проявити свої якості. Чи ми схильні піддаватися пропаганди, чи ми схильні підпадати під вплив егрегору натовпу, чи ми схильні сховатися від реальності впобутових дрібницях та мімімі, чи ми готові відстоювати правду, для себе і у своїй голові. Чи здатні ми щось зробити разом, чи здатні щос зробити для інших, забуваючи про власну вигоду. Люди мають набагато більше шансів щось змінити всередині себе під час критичних, невизначених ситуацій, ніж коли тихо та комфортно.
Але найцікавіше спостерігати реакцію людей, коли в них розриваються шаблони, які вони всмоктали з молоком матері. І є шанс, що на місце цих ілюзій та кумедних ідей прийде щось краще, а бажано відчуття світу таким, якими він є насправді. А власне буддизм - це і є сприйняття світу таким, який він є.
"А тем, кто ложится спать - спокойного сна." В. Цой